Бідичак Ярослава Дмитрівна бібліограф-краєзнавець, провела краєзнавчу годину «Палітра нев’янучих кольорів», для учнів природо-математичного  ліцею, присвячену 105-й річниці від дня народження скульптора Григорія Крука.

Крук Г. народився в 1911 році в с. Братишеві Тлумацького району в сім’ї  селянина – гончара. Будучи ще малим хлопцем цікавився різьбою та гончарством. Тому після навчання в школі в рідному селі, потім Нижневі, батьки віддіали його на навчання до Станиславова у промислову школу. Виявивши неабиякий хист у хлопця, педагоги відправили його на навчання до Львова, де він спочатку здобуває майстерність у промисловій школі, а потім у школі декоративного мистецтва, де знайомиться з відомим скульптуром Сергієм Литвиненком (автор надмогильного пам’ятника І. Франку), який рекомендує продовжити навчання у Краківській Академії Мистецтв. На той час у академії викладали професора – українці: В. Кубійович, Б. Ленкий, І. Зелінський, ректор Ф. Павч. Серед студентів теж було багато українців це Денис Іванців, Опанас Заливаха, Михайло Черешньовський, Олекса Новаківський та інші. Матеріально Григорію було дуже важко,  тому він був змушений підробляти, виготовляти вівтарі для церков, що давало хоч якісь кошти на одяг та харчі. Б. Лепкий опікувався талановитим студентом і радив далі продовжувати навчання, але вже у Берлінській Академії Мистецтв, де він виклопотав йому скромну стипендію. Восени 1937 року Г. Крук приїздить до Берліна, але в академії вчитись не довелось,  йшла війна і на мистецтво студентів не дуже брали та ще чужоземця. Через два тижні йому порекомендували їхати додому, щей грошей на дорогу дали, але покидати Берлін Крук не збирався. На виділені гроші купив їжу та квитки на проїзд у трамваї на місяць і записався на курси будівельної різьби до класу професора Альфреда Фокке. В особі професора Григорій мав великого опікуна та роботодавця. З часом він все ж таки навчається в академії на відділі скульптури. В 1942 році у Берліні він бере участь у виставці скульптурних  робіт, де був єдиним іноземцем.

Добре виходили у Крука посмертні маски видатних людей, але сам цю роботу не дуже любив. Робив посмертні маски – президента ЗУНР Є. Петрушевича, німецького художника Георга Шрімфе, а також бюст останнього гетьмана Павла Скоропадського. Ще під час навчання розкривається багатогранний талант скульптора. За короткий час митець створює  20 різнотематичних скульптурних робіт, серед яких твори на класичну, релігійну тематику, а також сюжети з життя галицького селянства. Його ательє було завалене різноманітними проектами для Києва і Львова, хоч все своє життя провів у Німеччині, де і помер у 1988 році.