10.11.2010 У сяєві імені Тараса Шевченка: лауреати Національної премії України – наші краяни. (експрес-інформація) | |
27 вересня 1999 року, згідно з указом Президента України № 1228/99, з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва, премія отримала нову назву – "Національна премія України імені Тараса Шевченка”. Було встановлено, що статус лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка прирівнюється до статусу лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка. З 16 березня 2000 року відповідно до прийнятого Закону України "Про державні нагороди України”, Національна премія України імені Тараса Шевченка була віднесена до державних нагород України. Указом Президента України від 4 жовтня 2010 року №932/2010 визначено, що Національна премія є найпрестижнішою творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури. Цієї високої нагороди у різні роки були удостоєні письменники Прикарпаття.
Події твору відбуваються у 30-х роках минулого століття на західноукраїнських землях. Хроніка родини священника Річинського подається на широкому соціально-політичному тлі.
1977 Дмитро Павличко,– за книгу поезії "Любов і ненависть”. Д. Павличко – поет не тільки тематично розлогий, він майстер чи не всіх жанрів, якими володіє сучасна поетична естетика. Він дав нашій літературі блискучі зразки поеми, притчі, балади, рубаїв, короткого вірша, різних форм ліричної та філософської поезії.
1985 Роман Іваничук, –за романи "Вода з каменя”, "Четвертий вимір”. Історичні романи Іваничука присвячені діячам української культури – Маркіяну Шашкевичу і Миколі Гулаку. Один був учасником товариства "Руська трійця”, інший – ідейним вождем Кирило-Мефодіївського братства.
Степан Пушик, – за романи "Страж-гора ”, "Галицька брама”. Роман "Страж-гора” написаний на фольклорній основі. В центрі – образ Марії Марчак, людини талановитої і спостережливої, яка запам’ятала від інших, чи складає сама і передає нащадкам безліч співанок, легенд, переказів, казок. Доля простої жінки з народу немов краплина води відбиває долю цілого прикарпатського краю від початку століття до наших днів. "Галицька брама” – це художнє дослідження складної історичної долі, що випала народу Галичини, волелюбство і боротьба яких проти загарбників-поневолювачів знайшла відображення у фольклорних скарбах, архітектурі, літературі, мистецтві. 1992 Тарас Мельничук, – за збірку поезій "Князь роси”. Тарас Мельничук – це поет, який мав від природи яскравий, самобутній і щедрий талант, створив неповторний і життєстверджуючий світ зі своїм способом думання і почування. Це людина розкованої, вільної вдачі, твердого гуцульського духу. Його поезія ввібрала у себе мужню висоту карпатських гір. 1993 Ярема Гоян, – за повість "Таємниця Лесикової скрипки”. Свою творчість Гоян присвячує людям, серед яких він виріс, рідній землі про яку пише з великою любов’ю, оспівує мужність і красу народного характеру, передає читачеві особисті життєві враження.
1995 Роман Федорів, – за роман "Єрусалим на горах”. Цей роман про кожного з нас, про наші страждання, про нашу землю, її минуле і сучасність, це роман про воскресіння душ наших, що прагнуть дійти до Єрусалиму.
2003 Василь Герасим’юк, – за книгу віршів "Поет у повітрі”. Ця книга задумана не як томик вибраного із лірики останніх років минулого тисячоліття, а як книга-присвята. Данина названій стихії. ”Поет у повітрі” починається і закінчується словом поет.
Федір Погребенник, – літературознавець, фольклорист, культуролог. Автор понад 1300 наукових публікацій у галузі літературознавства, фольклористики, журналістики, зв’язків української культури зі світом, тощо. Підготував численні видання літературної класики – твори І.Франка у 50-томах, Г.Хоткевича, О.Кобилянської, В.Стефаника, М.Черемшини та ін. Автор монографій присвячених творчості Л.Мартовича, О.Маковея, В.Стефаника, Б.Лепкого, українським пісням і думам. Автор розділів академічних історій української літератури та літературної критики численних енциклопедичних статей (УРЕ), УРЕС, Шевченківський словник, літературознавчий словник. Дослідник українського письменства у діаспорі. Залюблений у фольклор, досліджував, публікував і пропагував його на радіо. Як колекціонер влаштовував виставки раритетних видань, авторські телепередачі.
Віра Вовк (Селянська), – "Поезії”– 2000 "Проза” – 2001 "Спогади” – 2003 "Сьома печать” – 2005 "Роман-зілля” – 2007 Віра Вовк у літературі – насамперед поетка, та її прозова творчість є важливою частиною відбитку її поетичного світу, як і її власного світосприймання чи й світотворення. Її твори мають своє спеціальне значення: в них можна віднайти майже цілий синтез її творчості, цікавий симбіоз її різнорідних тяжінь і проявів.
2010 Михайло Андрусяк,– за трилогію "Брати грому”, "Брати вогню”, "Брати просторів”. Ця трилогія – про звичайних українців, волею долі яким судилось стати легендарними борцями з окупантами, витерпіти тортури в більшовицьких катівнях і залишитися справжніми людьми. Лейтмотивом усіх трьох книжок є національно-визвольна боротьба, а головні персонажі – люди, які очолювали народну боротьбу на Прикарпатті, провідники ОУН і командири УПА, а також прості повстанці.
| |
|
Пошук |
---|
Наше опитування |
---|
Календар |
---|
Статистика |
---|
Форма входу |
---|