Таке життя не кожному дано. Всього 32 роки прожив Маркіян Шашкевич. Він перший на західноукраїнських землях народний поет, прозаїк, публіцист і перекладач, автор першої книжки українською мовою «Русалка Дністоровая» та «Читанки для дітей».

«Будитель Галичини» таку назву мала годинна спілкування присвячена 205-й річниці від дня народження Маркіяна Шашкевича, яку провела бібліограф-краєзнавець обласної бібліотеки для юнацтва Ярослава  Бідичак у природничо-математичному ліцеї.

Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 року на Львівщині в с. Княжому, де батько був священником. Навчався в Німецькій школі, потім в Львівській та Бережанській гімназіях, Львівській духовній семінарії і водночас був слухачем богословського і філософського відділів університету. В 1830 році був виключений з університету за «вільнодумство». Цілих три роки Маркіян не міг поновитися на навчанні в університеті. У час коли українську мову було загнано на задвірки Маркіян Шашкевич організовує гурток ентузіастів рідного слова. Особливо здружився з І. Вагилевичем і Я. Головацьким. Недруги їх назвали «руською трійцею». Вони видали кілька збірників, та найпопулярнішим була «Русалка Дністровая», яка вийшла в 1837 році у Буді. Видання здійснене в обхід цензури. Основну частину накладу видавець вислав до Львова, але пакунок арештувала поліція. Уціліло 200 примірників, які були вислані до Відня, Праги, Москви та інших міст. Першопричина заборони – українська мова, адже на нашій території у той час книги і газети виходили польською, німецькою, латиною та іншими мовами.

«Русалка Дністровськая» була другою після «Кобзаря» українською книгою на Надністрянщині. Після виходу збірки автори зазнали слідства, та заборону покидати Львів, їх попередили що вони можуть позбутися духовного сану. Гурток «Руська Трійця» фактично розпався. Після одруження Маркіяну Шашкевичу дозволено бути сільським священником, але виключно у бідних селах. Останні роки були дуже тяжкі зубожіння сім’ї, смерть малого сина, ці переживання сприяли загостренню туберкульозу, на який він хворів ще в семінарії.

1843 року Маркіяна Шашкевича не стало. Поховали спочатку у Новосілках у чужому гробівці, а в 1893 році прах з почестями перевезли на вічний спочинок до Львова на Личаківське кладовище.