УДК 821.161.2.09. (477.86) (083.8)

П – 16

Пантелеймон Куліш: письменник, етнограф, мовознавець: інформ – реліз / [уклад. Бідичак Я.Д.; ред. Ребрик Г. М.; відп. за вип. Шаган С.Я.]; Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва. – Івано-Франківськ, 2019. – 16 с.

Укладач: Я. Бідичак

Редактор: Г. Ребрик

Відповідальна за випуск: С. Шаган

Народився Куліш на родовому хуторі, неподалік міста Вороніж Глухівського повіту 1819 року. Жив із батьками у Вороніжі, навчався в початковій школі, закінчив Новгород – Сіверську гімназію. Вступив до Київського університету на словесний факультет, а потім перейшов на правничий. Та невдовзі ректор не дозволив йому бути офіційним студентом через відсутність документів про його дворянське походження, тому два роки відвідував лекції як вільний слухач. Він здобув самоосвітою глибокі знання. Викладав у Київському і Луцькому училищах, у Рівненській гімназії, в Петербурзькому університеті. 1846 року Російська академія наук ухвалила направити молодого перспективного вченого за кордон для вивчення слов’янських мов.

У Варшаві Куліша арештували за підозрою у зв’язках із Кирило – Мефодіївським братством. Куліш не належав до братства, але контактував із братчиками, застерігав від усякої псевдо політичної марноти. Хоч слідство й не довело його причетності до братства, але засудили за «черезмерную любовь к родине», антикріпосницький український дух, за утвердження природних прав і політичної волі народу. Він відсидів у Петропавловській тюрмі, відбув три роки на засланні в Тулі. Повернувся в Україну й на Лубенщині завів собі хутірське господарство, де розгорнув плідну літературну й наукову діяльність. Та змушений був публікуватися анонімно, бо право друку повернули йому аж 1856-го року. 1857 року заснував у Петербурзі власне видавництво з друкарнею, які дуже посприяли розвитку українського літературного процесу й суспільної думки та закладено основи сучасного українського фонетичного правопису.

З метою розвитку української мови й освіти народу в 1857 році П. Куліш створив перший український фонетичний правопис, який справедливо названо його ім’ям – «кулішівка», базою для якого слугувала «Граматика» - український буквар і читанка. На «кулішівці» ґрунтувався пізніший український правопис в Східній Україні кінця ХІХ ст.-поч. ХХ ст. Прагнучи внести вагомий вклад в українське національне шкільництво, уболіваючи за освіту, і виховання українських дітей, їхню духовність, письменник видав перший у підросійській Україні рідномовний підручник для народних шкіл – уже згадану «Граматику» (1837р.), прочитавши яку Т. Шевченко зазначив: «Як гарно, розумно і благородно скомпоновано свого цілком нового букваря… Се перший вільний промінь світла, що може проникнути до здавленої попами невільничої голови». Матеріальна скрута змусила Куліша податися на державну службу. В 1864-1868 рр. він працює у Варшаві директором духовних справ і членом комісії з перекладу польських законів.

У 1867-1871 рр. П. Куліш зблизився з галицькими народовцями на грунті сповідування більшістю з них українофільства, тобто орієнтації на єдність із Наддніпрянською Україною, на фольклор, мову і літературу українців, що проживають на цій території. О. Партицькому, Н. Вахнянинові, братам Барвінським він допомагав видати у Львові єдиний на той час загальноукраїнський журнал «Правда», частково фінансував його, а також друкував свої твори і твори письменників наддіпрянщини.

Частину життя П. Куліш присвятив перекладацькій діяльності, зокрема перекладу «Святого Письма». Видання україномовної Біблії на його переконання, мало б піднести в очах народу «авторитет предківського слова, як придатного до культурного поступу, сприяло б навчанню різних верств української національної літературної мови». На жаль, частина його праці над цією книгою згоріла під час пожежі. Збережених три чверті Кулішевого перекладу доповнили І. Пулюй та І. Нечуй-Левицький, і перше українське видання Святого Письма побачило світ у Відні 1903 року. 1871 року займає посаду редактора «Журнала Министерства путей сообщения» в Петербурзі. Після Емського указу (1876р.) він остаточно залишає державну службу і оселяється в Мотронівці на Чернігівщині. Останні роки життя віддав перекладацькій діяльності. У 1885 р. згорів хутір Мотронівка. Згоріло багато рукописів, зокрема кілька поем і переклад Біблії. Але Пантелеймон Куліш мужньо вибрався з-під цієї брили нещасть і на основі уцілілих уривків уклав збірку «Хуторні недогарки», куди увійшли незавершені поеми «Уляна – ключниця», «Сторчак» і «Сторчачиха», «Нагай», «Адам і Єва». Помер А. Куліш після короткочасної хвороби, застудившись у неопалюваному кабінеті в 1897 році. Похований у Мотринівці.

Пантелеймон Олександрович Куліш належить до найактивніших і найрізнобічніших діячів українського суспільно – культурного руху 40-90 рр. ХІХ ст. Він виявляв величезну творчу енергію, фантастичну одержимість у подвижницькій роботі над розбудовою української культури й літератури, пробудження національно – патріотичної свідомості українців. Дороговказом усього його життя була ідея служіння своїй Батьківщині, своєму народові.

П. Куліш глибоко усвідомлював, що без пробудження національної культури неможливо виробити й елементарні форми державності. Звідси його послідовна подвижницька культурно – просвітницька діяльність, постійні компроміси з самодержавством. Звідси й пошуки легальних форм у справі розвитку українського слова, його спроби об’єднати навколо ідеї культурної цивілізації українського народу багатих і бідних, українську аристократію і простий народ.

Твори

Куліш П. О. Твори: В 2-х т. / П. О. Куліш – 2-е вид. – К.: Наукова думка, 1994 – (Бібліотека української літератури),

т.1 – 1994 – 752 с,

т.2 – 1994 – 768 с.

Куліш П. Повість про український народ / П. Куліш – Пер. З рос. Я. Приходи. – Тернопіль: Терно – граф, 2016. – 228 с.

Куліш П. Чорна рада: роман, оповідання, вірші / П. Куліш – Харків: Фоліо, 2006. – 287 с. – (Українська класика).

Куліш П. Чорна рада: роман / П. Куліш – К.: ВАТ видавництво «Київська правда», 2003. – 184 с.

Куліш П. Чорна рада. Хроніка 1663 року: роман / П. Куліш – К.: Котигорошко, 1993. – 160 с.

Про життя і творчість:

Астаф’єв О. Маленькі трагедії П. Куліша: мотиви, семантика / О. Астаф’єв // Укр. мова та літ. - 2001. – № 44. – С. 12 – 14.

Бенцал С. «Чорна рада» П. Куліша – перший історичний роман в українській літературі / С. Бенцал // Дивослово. – 2011. – № 8. – С. 43 – 46.

«Будьте самостійною силою…»: 196 років од народження П. Куліша // Слово Просвіти. – 2015. – 13 – 19 серп. – С. 10 – 11.

Вертій О. З’ясування народних джерел творчості П. Куліша / О. Вертій // Укр. мова і літ. в школі – 2004. – № 3. – С. 21 – 27.

Владимирова В. «Світ правди, честь – це мої догмати»: П. Куліш / В. Владимирова // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2000. – № 5. – С. 30 – 33.

Гаврилюк О. Пантелеймон Куліш як приклад взаємообумовленості національного та загальнолюдського / О. Гаврилюк // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2000. – № 6. – С. 51 – 54.

Гонта А. Художні та любовні романи Куліша / А. Гонта // Укр. культура. – 2007. – № 6. – С. 32 – 33.

Гончарук П. Апостол української ментальности: до 190-річчя від дня народження П. О. Куліша / П. Гончарук // Київська старовина. – 2008. – № 3. – С. 3 – 21.

Горик Н. Життєві філософії персонажів роману «Чорна рада» П. Куліша / Н. Горик // Дивослово. – 2002. – № 3. – С. 26 – 27.

Горик Н. «Чорна рада» – перший український історичний роман. Життєва основа твору, його джерела, особливості сюжету. Поетизація запорозького козацтва, його звичаїв, військової слави. Образ Кирила Тура / Н. Горик // Дивослово. – 2002. – № 3. – С. 25 – 26.

Горик Н. П. Куліш. Огляд життя і творчості. Подвижницька діяльність великого ратая на духовній ниві України. Поетична творчість (збірки «Досвітки», «Дзвін», «Позичена кобза») / Н. Горик // Дивослово. – 2002. – № 3. – С. 23 – 24.

Гурдуз А. «Чорна рада» П. Куліша: роман як знакова система / А. Гурдуз // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2007. – № 7. – С. 10 – 11.

Доленосна подія: 355 років Чорній раді: історія і роман П. Куліша «Чорна рада» // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 5. – С. 76 – 77.

Домбровська Л. Життєвий і творчий шлях П. Куліша (1819-1897) / Л. Домбровський // Вісник книжкової палати. – 2014. – № 6. – С. 36 – 41.

Донцов Д. Два антагоністи: П. Куліш і Т. Шевченко / Д. Донцов // Дивослово. – 2006. – № 4. – С. 54 – 59.

Дроздова О. Соціально – історичний роман «Чорна рада» П. Куліша / О. Дроздова // Берегиня. – 2005. – ч.1. – С. 17 – 20.

Желєзна Ю. Козацтво як державотворчий символ у романі П. Куліша «Чорна рада» / Ю. Желєзна // Укр. мова та літ. – 2008. – № 1 – 2. – С. 16 – 18.

Івашків В. «Орися» П. Куліша в контексті творчих пошуків письменника 1840-х років / В. Івашків // Слово і час. – 2004. – № 5. – С. 3 – 17.

Камінчук О. Поезія П. Куліша 80 – 90-х рр. ХІХ ст.: художня традиція і нові естетичні тенденції доби / О. Камінчук // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 52 – 54.

Коваленко О. Неординарний автор української граматики: П. Куліш / О. Коваленко // Освіта України. – 2014. – 1 верес. – С. 14.

Ковнік С. Еволюція поглядів на духовність оповідача і героя роману П. Куліша «Владимирия…» / С. Ковнік // Слово і час. – 2003. – № 11. – С. 72 – 74.

Крижанівська Т. Пантелеймон Куліш – першорядна зірка української культури: письменник, видавець, редактор / Т. Крижанівська // Вісник книж. палати. – 2009. – № 8. – С. 37 – 40.

Кумеда О. П. Куліш: письменник, етнограф, мовознавець / О. Кумеда // Дивослово. – 2016. – № 3. – С. 42 – 46.

Лазарева В. Духовні цінності в художній візії П. Куліша / В. Лазарева // Дивослово. – 2005. – № 6. – С. 58 – 61.

Лазарева В. Творчість П. Куліша як джерело національно – культурного відродження / В. Лазарова // Укр. мова та літ. в школі – 2005. – № 6. – С. 53 – 55.

Мацько Л. П. Куліш в історії української літературної мови / Л. Мацько // Дивослово. – 2000. – № 8. – С. 21 – 25.

Наумова Н. Пантелеймон Куліш у Києві / Н. Наумова // Укр. мова та літ. – 2001. – № 44. – С. 3 – 5.

Погребенник В. Кулішева дума про велич і славу України / В. Погребенник // Укр. мова та літ. в загальноосвітній школі. – 2007. – № 11. – С. 5 – 7.

Салига Т. Схоже не в схожому: П. Куліш та Є. Маланюк / Т. Салига // Дзвін. – 2000. – № 5 – 6. – С. 124 – 128.

Сиротенко В. Мій бентежний прапрадід: про П. Куліша / В. Сиротенко // Київ. – 2005. – № 10. – С. 135 – 140.

Ситченко А. Технологія проблемно – тематичного аналізу роману – хроніки П. Куліша «Чорна рада» / А. Ситченко // Укр. мова та літ. в школі. – 2003. – № 4. – С. 21 – 24.

Скільський Д. М. Вірші святого письма в коментуванні П. Куліша для школярів / Д. М. Скільський // Педагогіка і психологія. – 2010. – № 3. – С. 133 – 141.

Скрипник М. Пантелеймон Куліш як речник консервативної духовної традиції в Україні / М. Скрипник // Сучасність. – 2001. – № 5. – С. 87 – 98.

Слюсар А. Чи знаєш ти роман П. Куліша «Чорна рада»?: урок – конкурс / А. Слюсар // Дивослово. – 2012. – № 4. – С. 20 – 24.

Статєєва В. «Граматика» П. Куліша / В. Статтєва // Укр. Культура. – 2008. – № 3. – С.13 – 14.

Сюй П. Жанрово – тематична палітра україномовної художньої прози П. Куліша / П. Сюй // Слово і час. – 2014. – № 12. – С. 71 – 78.

Тимків Н. «Чорна рада»: особливості авторської позиції: [ П. Куліш «Чорна рада» / Н. Тимків // Укр. мова та літ. – 2007. – № 13 – 14. – С. 14 – 17.

Український будитель: до 190-річчя від дня народження П. О. Куліша (1819 – 1897) // Календар знам. і пам’ят. дат. – 2009. – № 3. – С. 53 – 60.

Шевченко В. Сторінки життя і творчості П. Куліша та деякі аспекти їх висвітлення / В. Шевченко // Визвольний шлях. – 2001. – № 9. – С. 102 – 119; № 10. – С. 108 – 128.

Шокало О. Подвижник культурного саморозвитку: до 195-річчя від дня народження П. Куліша / О. Шокало // Слово Просвіти. – 2014. – 7 – 13 серп. – С. 11.

Шупик В. «Слов’янська» ода П. Куліша / В. Шупик // Слово і час. – 2010. – № 9. – С. 78 – 85.

Радимо провести:

Літературний вечір: «Полум’яне слово П. Куліша».

Урок – конкурс: Чи знаєш ти роман П. Куліша «Чорна рада»?

Літературну вікторину «Кулішева дума про велич і славу України».