До 135 річчя від дня народження українського письменника, актора Гната Хоткевича, бібліограф обласної бібліотеки для юнацтва  Ярослава Бідичак провела краєзнавчу годину «Закоханий у Гуцульщину». Учні природничо-математичного ліцею ознайомилися із життєвим і творчим шляхом письменника, а особливо про період перебування його на Гуцульщині з 1906 по 1912 рік.

        Щоб уникнути арешту після революції 1905 року Г.Хоткевич емігрує  спочатку до Львова, а потім у с. Криворівню, яке йому порекомендував етнограф Володимир Гнатюк. Гуцульський край зачарував письменника. Побачивши Карпати Хоткевич вже не міг уявити собі нічого кращого, казковішого, його дивувало все: і розкішна природа, і гуцули, їхні звичаї, обряди, вірування. Від тоді письменник став великим співцем цього легендарного краю та його людей. В цей час він пише свої твори: «Довбуш», «Камінна душа», «Гірські акварелі», «Гуцульські образки» та ін. Заслуговує уваги і той факт, що Хоткевич, як досконалий знавець і популяризатор кобзарського мистецтва вже з перших днів перебування в еміграції розпочав свою концертну діяльність. Всю Галичину і Буковину об’їхав письменник, влаштовуючи сценічні виступи, на яких заворожував своїм співом, віртуозною грою на бандурі та цікавими розповідями про славних співців України – кобзарів, їх життя і побут. Збираючи перлини усної народної творчості народжується в нього ідея організувати з корінних жителів перший народний Гуцульський театр.

        Наприкінці 1909 року в с. Красноїлля він перекладає твір польського письменника Ю. Коженьовського «Верховинці». Вибір впав на цю п’єсу тому, що неписьменні гуцули не змогли б відтворити на сцені ніякого іншого життя, окрім того, яке знали. А в українській літературі на той час п’єс на гуцульську тематику , ще не було.

         Гуцульський театр став справді народним, неповторним явищем в українському театральному мистецтві.