УДК 821.161.2.09. (477.86) (083.8)

Л 28

Лауреати обласної імені В. Стефаника та міської імені І. Франка літературних премій 2020 року: експрес – інформація / [уклад. Бідичак Я.Д.; ред. Ребрик Г. М.; відп. за вип. Шаган С.Я.]; Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва. – Івано-Франківськ, 2020. – 16 с.

Укладач: Я.Бідичак

Редактор: Г.Ребрик

Відповідальна за випуск: С.Шаган

Лауреати обласної премії ім. В. Стефаника

за 2020 рік

Дмитро Лазаренко –

за книгу поезій «На самоті з Творцем»

Дмитро Юрійович Лазаренко народився 23 лютого 1932 року в с. Русові на Снятинщині. Навчався в Львівському поліграфічному інституті на факультеті книжкова графіка. Самодіяльний художник і поет Лазаренко працював художнім оформлювачем у різних закладах Снятина. Він є лауреатом обласної мистецької премії ім. Я. Лукавецького і літературної ім. М. Черемшини. Д. Лазаренко є автором ілюстрацій до багатьох новел В. Стефаника. Він поет, мистецтвознавець, жива легенда у мистецьких колах Покуття. Автор не є містечковим філософом, далеким від проблем культурного і політичного життя. Він виявляє свою активну громадську позицію, не ховаючись за церковне всепрощення і ліберальне братання. Не цурається поет і гостроактуальних політичних проблем. У кожному вірші органічно охоплює своїм поглядом вчорашній і завтрашній день українського життя. Ці вірші мають багато від свого Автора – вони делікатні і шляхетні, світлі  і самоіронічні. Він просто вміє спостерігати, вміє фокусувати, вміє вбирати цей світ в чорно - білі гами.

Лазаренко Д. Квітка України: вірші/ Д. Лазаренко // Перевал. – 2017. - № 1-2. – С. 141-145

Євген  Луців –

за книгу «Замовляння від кулі шаблі. Гуцульська магія»

         Євген Луців народився 1972 року в м. Надвірна. Він учитель Пасічнянського ліцею, місцевий краєзнавець, голова Надвірнянської районної організації Всеукраїнського історико-просвітницького товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, депутат Надвірнянської міської ради.

         «Замовляння від кулі шаблі. Гуцульська магія» - це не перший доробок  педагога, залюбленого у свій фах, водночас у художньо-публіцистичне слово, історію і традиції рідного краю. Автор, який до того ж відомий своєю активною громадянською позицією і дієвою участю у суспільно-політичному житті району, вперше спробував заглибитися у втаємничені і мало вивчені сфери людського духу і людських здібностей.

         Ця книга є унікальна розвідка про магічні і надприродні здібності волхвів і характерників із середовища яких вийшли майбутні засновники українського козацтва і розробники козацької бойової підготовки і тактики. І саме ця книга перемогла 2017 року на конкурсі літературних талантів видавництва «ОВК» у Києві. Тут зібрані найпереконливіші факти з історичних матеріалів. Для цього автору довелося опрацювати понад сотню одиниць різножанрової літератури та наукових праць.

         Козаки – характерники пройшовши фізичну і психологічну підготовку майстерно володіли прийомами бою зі зброєю і без неї, легко долали фортечні мури і рови, годинами могли залишатися під водою, вміли ходити по стінах і скелях, билися з великою відвагою, могли терпіти тортури. Саме таким чином вони і ставали начебто замовлені від шаблі, які їх не брали, бо були надто обережні і спритні та кмітливі. А народ уже домислив що вони могли перетворюватися звірами чи птахами. Проте і словесні замовляння характерників від різного роду зла  мали позитивний  психологічний ефект. Крім історії козацтва і бойових мистецтв, автор знайомить читачів із козацькою медициною. Запорізькі козаки досить ефективно вміло застосовувати народні  засоби оздоровлення й загартування, що зумовлювала їх міцне здоров’я і довголіття.

Твори:

Луців Є. Бойове мистецтво гуцулів / Є. Луців. – Тернопіль: Мандрівець, 2014. – 231с.

Луців Є. Чорти ми лісові… / Є. Луців. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – 187с.

Лауреати міської  премії ім. І. Франка

за 2020 рік

Михайло Батіг –

за книгу поезій «Ті, що спалахнули у небі зірками»

Микола Симчич –

за книгу «Скеля українського духу»

журналістика

Юліан Яковина –

За книгу «З кіноархівів моєї пам’яті»

Михайло Батіг народився 1965 року в селі Кармазиновка Сватівського району Луганської області. У 1983 році закінчив Олешанську середню школу, що на Івано-Франківщині і вступив на перший курс філологічного факультету Кам’янець-Подільського педінституту. Після отримання диплома вчителя української мови та літератури у 1988 році, служив в армії, працював вчителем рідної мови в сільській школі. З 1991 року є кореспондентом районної газети «Злагода», що в м. Тлумачі.

Член  Національних спілок письменників та журналістів України. Автор поетичних книг «Спиною до образів», «Країна п’яних пророків», «Зірка і Хрест», «Сад білих тіней», «Про синє море і січових стрільців», «Ті що спалахнули у небі зірками».

Як поет Михайло Батіг добре відомий не лишень в Україні, але й  далеко за її межами. Він є автором шести поетичних збірок, одна з яких стала переможницею міжнародного конкурсу «Гранослов», ще дві відзначені престижними літературними преміями. Більше десятка поезій М. Батога перекладені на італійську мову. Але про його прозові твори читачі знають небагато. Хіба що із кількох публікацій в газеті «Злагода» та альманасі «Ямгорів».

Про війну писати важко. Боляче і відповідально.

Про російсько-українську війну, що палахкотить на сході України уже сьомий рік і на якій гине найкращий цвіт України й поготів. У книзі «Ті, що спалахнули у небі зірками» автор устами й очима  сина намагається показати оголений нерв сьогодення, котре вилилось у протистояння між українськими цінностями, з одного боку й «рускім міром», з другого. В книзі немає чітко окресленого жанру, йдеться про втрати і сподівання, про страждання й надії 20-річних юнаків, котрі за зовом серця відгукнулися на клич рідної Вітчизни захистити її від ворога на східних рубежах. І захистили ціною власного життя.

В книзі є і проза, і поезія – у кращих її зразках, уривчаста розповідь і молитовність віршування. На відміну від десятка уже видрукуваних книг про ті події, вона написана не закороткими військовими повідомленнями, чи газетною хронікою, а й безпосередньо за словами тих, хто війну пережив у окопах впродовж 2014-2015 років, і тих хто ночами не спав, чекаючи від воїна дзвінка.

У книзі поєднано кілька драм: сина, двадцятирічного юнака який з перших днів війни на сході боронить державу, та батька, який за словами автора, «молився усіма молитвами світу, які знав», а водночас і бабусі, матері й коханої дівчини.

Короткі й хвилюючі, сплетені поміж собою розповіді про біль і відвагу, тривогу та відданість. У Батоговій повісті – поемі  немає зайвих сцен, опису того, як відбувалися бої перерахунку втрат людей і техніки. Воно й без слів зрозуміле.

Повість – поема Михайла Батога «Ті, що спалахнули у небі зірками» здається не написаною, а вилитою з самого серця. У творі аж пульсує нерв любові до родини, своєї України, віри у перемогу. «Ті, що спалахнули у небі зірками» належатиме до кращих сучасних книг, які розповідають правду про війну на сході України.

Твори

Батіг М. Вірші / М. Батіг // Перевал. – 2000. №1. – С. 104-105

Батіг М. Вірші / М. Батіг // Перевал. – 1999. –

№1. – С. 6

Батіг М. З поезій останніх літ: вірші / М. Батіг // Перевал. – 2011. – №2-3. – С. 96-97

Батіг М. Сад білих тіней. Вибране: поезія, проза, худ. публіцистика / М. Батіг // Коломия: Вік, 2015. – 171с.

Публікації про життя та творчість

Баран Є. Розкажіть про мене солов’ям: про кн. М. Батога «Країна п’яних пророків» / Є. Баран // Захід. кур’єр. – 2004. – 13 трав. – С. 21

Михайло Батіг // Ямгорів. – 2008. - №5. – С. 17

Михайло Батіг // Є. Баран. Літературне Прикарпаття. – Коломия: Вік, 2013. – С. 139

Про Михайла Батога // Є. Баран. Повторення пройденого. – Луцьк: ПВД «Твердиння», 2013. – 156 с.

Щоб бути вдячним: про кн. М. Батога «Ті, що спалахнули в небі зірками» // Єдність. – 2019. - № 9. – С.4;  Рідна земля. – 2020. – 7 лют. – С. 8

Микола Симчич –

за книгу «Скеля українського духу»

Без сумніву, що нове видання М. Симчича заслуговуватиме на особливу увагу в українському читацькому середовищі, адже порушувана в збірнику проблематика постає гостроактуальною для сьогочасних непростих часів нашого державотворчого прямування і утвердження українців як самодостатньої, з європейськими цінностями нації.

Рівно 60 років тому на Гуцульщині в с. Березові Середньому засвітилась життєва зоря фізика, поета, письменника, журналіста, кандидата фізико-математичних наук, члена НСПУ та НСЖУ, автора понад 20 наукових праць з фізики і дев’яти художніх і художньо-документальних книг, лауреата обласної журналістської  премії ім. В. Бойка, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії Миколи Симчича.

Поетичне слово прийшло до Миколи невимушено, навіть грайливо ще у шкільні роки. Крім літератури захоплювався ще й фізикою, тому вступає до Львівського університету на фізичний факультет. У студенські роки друкує у Львові кілька добірок віршів, перші оповідання і новели пройняті чарами старовинного Львова. А потім була офіцерська служба в армії. Після служби в армії Микола Симчич працював кореспондентом Рівненської обласної молодіжної газети «Зміна», а коли появилась вакансія у Рівненському педагогічному інституті, перейшов на роботу за фахом викладача і наукового співробітника. Однак з літературою не поривав зв’язки і як поет був удостоєний на Рівненщині звання лауреата обласної літературної премії. 1986 року став добровольцем у рядах ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Уже в 1987 році Микола відчув на своєму здоров’ї, що таке «мирний атом» і за порадою лікарів переїхав на рідне Прикарпаття. Наукова робота в Івано-Франківському інституті нафти і газу та на ВО «Родон» відкривали заманливі перспективи в плані наукового зростання. Збирав матеріали для докторської дисертації. Але змінились обставини, розвал Союзу, закриття підприємств… і зокрема «Родону», змусили покинути фізику і взятися за перо, за журналістику.

Микола Симчич у своїй книзі «Ностальгія за… Україною» ставить важливі питання національного буття. Ставить гостро і безкомпромісно, так ніби він спокутує гріхи – і власні і людські. Це скоріше бажання розбудженого розбудити інших. Найоптимальніша форма – діалоги з письменниками, видатними людьми минулого і сьогодення. Їхнє слово допомагає побороти бацилу національного осоромлення.

І самі діалоги і публіцистичні матеріали є дуже цілісними і яскравими в композиційному й сюжетно-змістовому планах. Своє політичне кредо сформульоване Миколою Симчечем прямолінійно: «Кожен має визначитись: з ким, за що, за кого?».

Твори

Симчич М. Політок: Вибране. – Коломия: Вік. – 2010. – 351с.

Публікації про життя та творчість

Баран Є. Базар триває: про  кн. М. Симчича «Настальгія за… Україною» / Є. Баран // Захід. Кур’єр. – 2004. – 8 лип. – С. 11

Баран Є. Поетичний політок  М. Симчича: про кн. «Політок» М. Симчича  / Є. Баран // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 10 бер. – С. 11

Гаврилович І. У суголоссі з прийдешнім: [письменник І журн. Миколі Симчичу - 63] // Галичина. – 2015. – 8 вер. – С. 7

Качкан В. І пролісок обманутий цвіте: про Миколу Симчича // В. Качкан. Вищі знаки думки, серця і руки. В 2-х т. Т.2. – Львів – Івано-Франківськ – Коломия: ВПТ «Вік». – 2012. – С. 703-719

Микола Симчич // Є. Баран. Літературне Прикарпаття. – Коломия: Вік. – 2013. – С.796

Орнат Я. Істина свободи: про кн. М. Симчича. Оранжевий спалах свободи /Я. Орнат // Перевал. – 2007. – №2. – С. 201-205

Син роду гуцульського: [Микола Симчич] // Галицька Просвіта. – 2010. – 9 вер. – С. 4

Сулятицький М. Заклик до пробудження і самозахисту: про кн. М. Симчича «Ностальгія за Україною» / М. Сулятицький //  Галичина. – 2004. – 2 бер. – С. 7

Сулятицький М. Карби синівського політку: [60-річчя Миколи Симчича – фізика, поета, письменника, журналіста] / М. Сулятицький //  Галичина. – 2010. – 4 вер. – С. 6

журналістика

Юліан Яковина –

За книгу «З кіноархівів моєї пам’яті»

Юліан Іванович Яковина – кінооператор, режисер, фотохудожник. Член Національної спілки кінематографістів України (1997р.), голова Івано-Франківського осередку Національної спілки кінематографістів України (з 1997р.). Повноважний представник Федерації народної кінотворчості України НСКУ по Івано-Франківській області (1997-2003). Член Правління НСКУ (2005-2009), Координаційної ради відділень, осередків, організацій НСКУ (з 2009р.).

Народився в смт. Перегінську  Івано-Франківської області 24 лютого 1953 року. Закінчив механічний факультет ІФІНГу  (1979, м. Івано-Франківськ), кінофото-факультет ЗНУМ (1993, Москва, курс викладача Григорія Озерського: «Техніка кінозйомки»). Працював художнім керівником кіностудії «Верховина» при управлінні культури Івано-Франківського міськвиконкому (1988-2008). Засновник, керівник молодіжної навчальної «Студії кіномистецтв» при кіностудії «Верховина» (1988-2008). На кіностудії «Верховина» зняв авторські документальні фільми: «Кримські екскізи» (1975); «Картинг – 75» (1975); «Свято міста мого» (1988); «Галицька гуморина – 88» (1988); «Узбецькі замальовки» (1990); «Реквієм» (1992); «Альтернатива» (2006); «Портрети» (2007).

Юліан Яковина – співзасновник «Експериментальної арт-лабораторії кінематографу та фотографії» при Івано-Франківському осередку НСКУ (2010), учасник багатьох арт-проектів Арт Лабораторії.

Учасник обласних, всесоюзних, всеукраїнських виставок фотографії (1973-2018). Почесний член Громадської організації «Громадське Інтернетбачення Прикарпаття» Франківськ ТБ» (м. Івано-Франківськ).

Книжка  «З кіноархівів моєї пам’яті» - своєрідне аналітичне дослідження, екскурс в середину ХХ початок ХХІ сторіч, де мирно співіснують сьогодні епізоди кінематографічних історій міста Івано-Франківська… Цікавим і значним явищем в історії культурного життя міста є створення Івано-Франківського осередку Національної спілки кінематографістів України, з появою якого значно пожвавішало кінематографічне життя в місті Івано-Франківську і в регіоні.

Твори

Яковина Ю. З кіноархівів моєї пам’яті. / Ю. Яковина. – Івано-Франківськ: Вид. ТзОВ «ВГЦ «Просвіта». – 2019. – 279с.

Публікації про життя та творчість

Войцехівська М. Інтерв’ю у голови Івано-Франківського осередку національної спілки кінематографістів України Юліана Яковини / М. Войцехівська // Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 5 листоп. – С. 13

Кіно зміцнює державу: [розмова з головою Івано-Франківського осередку НСКУ Юліаном Яковиною] // Галичина. – 2017. – 19 вер. – С. 7

Яковина Ю. Кіноформа годиться для читання: Івано-Франківському осередку національної спілки кінематографістів – 15 років / Ю. Яковина // Галичина. – 2012. – 18 лют. – С. 7

Яковина Ю. Станіславів кінематографічний: 115-річчю першого кіносеансу в Івано-Франківську присвячується / Ю. Яковина // Галичина. – 2012. – 14 лип. – С. 7