Ярослав Ткачівський – за прозові твори «Неділя всепрощення» (2011), «Пісня на порозі Раю» (2011),   «До моря їхали» (2012).

Анна Космач – за збірку поезій "Не буде так” (2011).


Письменник Ярослав Ткачівський за характером лірик, оповідач. Він має обдарування підмітити у людських взаєминах саме те непоказне, через яке, наче крізь міні-вушко голки, просилюється нитка сюжетотворення, начеркування характерів.
У своїй пригодницькій повісті «До моря їхали» письменник залишається й надалі цікавим і непередбачуваним оповідачем у розкритті сюжету, де анекдотичні й екстремальні історії персонажів – сучасних українських наймитів – тісно переплетені з реаліями нашого нелегкого життя. Та поміж щоденної праці є також місце жартам, любові й роздумам про сенс людського буття.
Ярослав Ткачівський надбав до 30 оповідань, новел, образків, етюдів, що уклалися у двох книжках «Неділя всепрощення», та «Пісня на порозі Раю». Можна окремо говорити про кожен твір, настільки широкі тематичні обсяги прозаїка. Яку б струну нашого щоденного буття не торкало перо Ярослав Ткачівського, у кожній художній речі є основна домінанта: справжність і любов. Ці дві парадигми, з одного боку дають право літераторові не відвертати очей від читачів, бо зі сторінок його творів повертається до них таки їхнє життя, тільки у Ярославовому баченні, адже у дивленні і баченні – принципова різниця. З другого боку автор, настільки залюблено переймається долею своїх героїв, що направду, часом складно відділити: де ж любов абстрактна, чужа, а де така вже особистісна, що годі не повірити: це таки сам письменник пережив, це він про себе.
Гортаючи сторінки книги «Пісня на порозі Раю» вчитуєшся в історії доль наших сучасників відразу зауважуєш наскільки близькі та знайомі для автора пласти життя теперішнього галицького міста чи села. Фатальність нерозділеного кохання і примирення з Божою волею, трагедія подружньої зради, дошкульно-їдкі сімейні взаємовідносини – лише штрихи до картини сьогодення. Але настільки вони реалістичні, настільки впізнавані у наших селах, наших сучасниках!..
Серед півтора десятка новел та оповідань, вміщених у збірці вирізняються «Пісня на порозі Раю», «Сльоза антуріума», «Бумеранг долі» та «Мелодія життя». Вони сповнені особистісними переживаннями автора, його духовними пошуками. Ці оповідання немов сокровенна сповідь душі вражають своєю щедрістю, глибиною, всуціль пронизаного Світлом Господньої Любові. Життя, яке народжується в Бозі, існує завдяки Його животворчій Силі та перебуває в Ньому і з Ним у Вічності.
Письменник Я. Ткачівський все глибше і глибше проникає у таїну душі виявляючи в ній дивовижно багату гаму почуттів, які кристалізуються у свіже і дзвінке немов гірський кришталь слово. У його творах – краса рідного краю і його славна історія, батьківська мудрість, материнська ніжність, прослава Бога і людських почуттів.
Спостерігаючи за ростом автора від збірки до збірки простежується його невпинне сходження до щораз нових творчих висот.
«Мала проза Я. Ткачівського досліджує життя душі пересічної людини. Письменник віднаходить там і провалля ницості, і вершини милосердя. Його незрима боротьба із низькими сторонами людського «Я» є доволі екзотичним заняттям для нашого зазвичай споживацького часу…»
                                                                 Степан Процюк


Ткачівський Я. До моря їхали: повість /Я. Ткачівський. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2012. – 155с.

Ткачівський Я. Неділя всепрощення: новели та оповідання /Я. Ткачівський  - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2011. – 128с.

Ткачівський Я. Пісня на порозі Раю: новели й оповідання. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2011. – 117с.

Публікації про життя і творчість Я. Ткачівського
Качкан В. Осягнення парадигми зрілості. Письмо Ярослава Ткачівського / В. Качкан // Дзвін. – 2012. – № 3. – С.135-137. – Галичина. – 2012. – 20 берез. – С.5

Пелехатий І. Мелодії життя у храмі серця: нова книга Я. Ткачівського «Пісня на порозі Раю /                о. І. Пелехатий // Нова Зоря. – 2011. – ч. 29.  –С.7
Як поетеса, Анна Космач почалася з отчого краю, який іменується гуцульським. «Рідний край для Анни не екзотика, як для приїжджих мандрівників, а цілорічні «балади буднів» та нечасті свята, повсякденна праця серед людей і персоніфікованої своїм цікавим поетичним баченням оточуючої природи. Звідси і черпає Анна Космач натхнення для своєї поезії. Тому її творчість – це природний вияв багатої вразливої поетичної душі». Душі, котра уловлює найпотаємніші порухи землі і неба.
У своїй любові до землі і неба, до людини поетеса піднімається і душею, і думкою, і словом, що визначає філософське начало усієї поетичної творчості Анни Космач. Репрезентує її художньо-смислове буття, реалізація якого на рівні кожного тексту виражена не лише прагненням пізнати себе і світ, а й натхненним творенням себе, як частини цього незбагненного, прекрасного і водночас заплутаного і жорстокого світу.
Перечитуючи поезії Анни Космач, кожен раз переконуєшся – наскільки складний і багатий зміст несуть вони читачеві. І наскільки багатий її поетичний світ, який висвітлює художні образи, символи і мотиви, ілюструючи не лише самобутню індивідуальність пера авторки, стиль її мислення, а й ту дивовижну легкість, з якою вона творить  свої тексти. Поетичне мислення Анни ніколи не буває залежне від наперед визначеної теми. Воно завжди позначене багатовимірністю її розкриття.
Анна Космач – поетеса глибоко національна. Вона любить Україну, її нову добу, і всім серцем уболіває, щоб обраний шлях до волі не став затьмареним.
Щиро національними інтонаціями медитативно-філософського характеру пронизані такі твори Анни Космач, як: «Квітує калина», «Чуєш сурма промовля», «О, будьте обачний», «Плач Ярославно!..», «Як упав же він з коня…», «Знову майдани?» та ін., в яких душа авторки болить щирим співчуттям допоки що незавидної долі рідного народу і незгасним бажанням йому великого щастя і добра – у дні завтрашньому. Бо це її народ, а вона – його поетеса.




Космач А. Напиваймося весни: поезія /А. Космач // Дзвін. – 2010. – №3-4. – С.2

Космач А. Небайдужі /А. Космач // Дзвін. – 2011. –      № 7. – С.13-18

Космач А. Настояне вино: поезія /А. Космач // Дзвін. – 2009. – № 8. – С.18-23

Космач А. Не зупиняйся на півслові: поезія /А. Космач // Галичина. – 2009. – 30 квіт. – С.15

Космач А. Не всохніть в буднях, наші душі: поезія       /А. Космач // Галичина. – 2009. – 15 жовт.  –С.15

Публікації про життя і творчість А. Космач
Фабрика Р. Анна Космач: Малюю словом, не фарбою / Р. Фабрика // Репортер. – 2008. – 28 серп. – С.13

Юсип Д. І душею і думкою і словом, або Пошук вічності і себе на шляху до вічності у поезіях А. Космач        /Д. Юсип // Дзвін. – 2011. – № 7. – С.143-145



Олеся Овчар – за збірку поезій "Сонячна карусель”.

Любов Загоровська – за поетичну збірку "Назустріч вітру”.

Марія Микицей – за книгу «Трофей на довгу пам'ять».

Іван Бондарев – за цикл статей військово-патріотичної тематики.

Любов Загоровська – журналіст, поетеса, автор пісенних текстів «Назустріч вітру» – це перша книга автора, у якій щемна і неймовірно ніжна лірика переплітається із філософсько-медитативною поезією.
Основна тема віршів – інтимна лірика. Щемлива, світла, делікатна. З драматичним відтінком. Чомусь її лірична героїня не може відчути повноти кохання – або любить не того, або любить не так…Кохання – гріховний плід.
Сама книга складається з трьох розділів:
Перший – світла інтимна лірика. На перший погляд дуже проста, але з несподіваним виростанням у картину, характер, почуття, настрій.
Другий розділ – медитативно-філософська лірика. Теми жіночої самотності, теми самотності людської, теми драматичного споглядання людського і власного проминання.
Третій розділ складають пісенні тексти (всіх 22), більшість з яких давно звучать на сцені і є добре відомими поціновувачам української пісні.


Загоровська Л. Назустріч вітру. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2011. – 116с.

Марія Микицей народилася 1965 року в Івано-Франківську. Закінчила фізичний факультет Київського державного університету. Працює журналістом. Авторка двох збірок верлібрів: «Саламандра» (2001) та «У затінку шафранів» (2006), одна з авторів альманаху «Станіслав плюс два» (2002), міжнародних літературних фестивалів та поетичних читань. Підготувала до друку роман «Трофей на довгу пам'ять». Друкувалась у часописах «Четвер», «Дзвін», «Лель», в антології «Цех поетів» (2000).

«Марія Микицей підсвідомо намагається побудувати в українській літературі знаково-образний комплекс  «анти-Забужко» як альтернативну концепцію сучасної жіночої лірики»
                                                                           В. Єшкілєв


Марія Микицей. У затінку, шафранів. – Івано-Франківськ: Лілея-Нв, 2006. – 50с.

Публікації про життя і творчість М. Микицей
Асатурян Н. «Саламандра» на тлі «Зів’ялого листя»:   М. Микицей і її нова книжка «Саламандра»        /Н. Асатурян // Світ молоді. – 2012. – 1 берез. – С.4


Короташ О. Стан закоханості не обов’язковий: інтерв’ю у М. Микицей /О. Короташ // Світ молоді. –  1997. –    25 лип. –  С.6

Мочернюк Н. Неповторність поетичного світу Марії Микицей /Н. Мочернюк // Захід. кур’єр. –  2010. –      11 берез. – С.14.
Не так просто нині знайти автора-поета, який писав би вірші для дітей легко, дотепно, без натуги та патетичного моралізаторства, а головне – з розумінням дитячого світу та без фальшу.
Олеся Овчар та її книжка «Сонячна карусель» - саме така. «Пробудити в собі дитину, дивитись на її світ очима та, як і вона, мислити, відчувати і мріяти, – це, повірте, особливий дар» – написала про авторку письменниця Марія Дзюба. У віршах Олесі Овчар панують рідні дитячому світосприйняттю виміри і ознаки, і час тече спокійно й розмірено. Світ, у якому живуть її маленькі герої, випромінює тепло, радість і гармонію…Поєднання талановитої простоти та мистецької витонченості у всьому – ось головна риса творчого стилю молодої поетеси.

Іван Бондарев народився 1978 року в м. Потсдам (Німеччина), в родині військового пілота. У 1995 році закінчив середню школу № 3 м. Івано-Франківська, Національний університет нафти і газу в 2000-му (військову кафедру). В 2006 році – Прикарпатський Національний університет ім. В. Стефаника за спеціальністю практична психологія. Працює військовим психологом у військовій частині А 1349, старший лейтенант. З 2004-го року зацікавився краєзнавством. Результатом пошуків стала стаття про Станіслава Потоцького, яка побачила світ у травні 2005 року. Автор першої військово-політичної історії міста «Фортеця на Волоському тракті» та деяких краєзнавчих нарисів. Протягом 2005-2007 років працював над циклом статей «Володарі міста Станіславова», де розповідається про містобудівну діяльність магнатів Потоцьких. Є перекладачем та упорядником першої історії міста М. Грибовича (1847), яка стала пілотним випуском серії «Моє місто». І. Бондарев – молодий івано-франківський дослідник, шукач пригод у місцевому краєзнавстві.

Публікації в пресі
Бондарев І. Андрій Potocki /І. Бондарев // Захід. кур’єр. – 2006. – 11 трав. – С.18

Бондарев І. Антон Прот Потоцький (1761-1801) /І. Бондарев // Захід. Кур’єр. – 2007. – 17 трав. – С.13

Бондарев І. Блакитна кров на вулицях Станіславова: відвідання нашого міста осіб королівської, князівської, графської крові /І. Бондарев // Репортер. – 2007. – 9 серп. – С.1, 6-7

Бондарев І. «Довгожителі» Станиславова: міські заклади та установи /І. Бондарев // Репортер. – 2010. –            18 листоп. –  С.20
Бондарев І. З глибин віків: про Станіслава Потоцького і наше місто /І. Бондарев // Прикарпат. правда. – 2005. –        12 трав. – С.3, 7

Бондарев І. Іменем короля: історія «влади» м. Станіславова /І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 28 лип. – С.20

Бондарев І. Історія в картинах: як зображували Станіславську фортецю художники у різні часи         /І. Бондарев // Репортер. – 2012. – 12 квіт. – С.20

Бондарев І. Історія знищення громади: перша згадка про євреїв в м. Станіславові /І. Бондарев // Репортер. – 2010. – 18 лют. – С.20

Бондарев І. Йосип: біографія Йосипа Потоцького /І. Бондарев // Захід. кур’єр. – 2006. – 7 верес. – С.15


Бондарев І. Каса ощадності: з історії міста /І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 1 верес. – С.20

Бондарев І. «Моє місто» має 3 роки: про історико-краєзнавче об’єднання  /І. Бондарев // Репортер. – 2010. –         3 черв. – С.19

Бондарев І. Невловима площа: історії площ Франца Йосифа та принцеси Гізели /І. Бондарев // Репортер. – 2012. – 9 лют. – С.20

Бондарев І. Незалежність. Хай живе самобуд: міста в поштівках /І. Бондарев // Репортер. – 2009. –     26 листоп. –   С.20

Бондарев І. Палац Потоцьких /І. Бондарев // Захід. кур’єр. – 2011. – 30 черв. – 6 лип. – С.4

Бондарев І. Пан староста: Францішек Краттер /І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 24 берез.  –С.20

Бондарев І. Пасаж Гартербергів: перші супермаркети в Станіславові /І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 17 лют. – С.20

Бондарев І. Перша панорама Станиславова (1904): фото нашого міста сто років тому /І. Бондарев // Репортер. – 2010. – 30 груд. – С.20

Бондарев І. Перше фото Станіславова. 1860 /І.Бондарев // Репортер. – 2009. – 31 груд. – С.24

Бондарев І. Підземний світ Станиславова /І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 13 січ. – С.20

Бондарев І. Презентували парк і копаний м’яч: про 2 нові книги з серії «Моє місто» /І. Бондарев // Репортер. – 2010. – 22 квіт.  –С.20

Бондарев І. Соколине гніздо: польський «Сокіл» (тепер обл. дитяча бібліотека) /І.Бондарев // Репортер. – 2011. –         31 берез.  – С.20

Бондарев І. Станіслав – Івано-Франківськ. Радянська доба /І. Бондарев // Репортер. – 2009. –            29 жовт.  –С.20

Бондарев І. Станіславів. До фотоери / І. Бондарев // Репортер. – 2010.  -22 квіт.  –С.20

Бондарев І. Станіславів. Місто в поштівках /І. Бондарев // Репортер. – 2009. – 30 лип.  –С.20

Бондарев І. Станіслав Потоцький: В честь кого названо місто? /І. Бондарев // Рідна земля. – 2005.  -9 черв. – С.7

Бондарев І. Сто років одного перехрестя: вул. Незалежності і Вітовського /І. Бондарев // Репортер. – 2012.  –5 квіт.  – С.20

Бондарев І. Тіні минулого: про що говорять старі написи на стінах івано-франківських будинків?         /І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 3 лют. – С.20

Бондарев І. Тут був Вася або Відомі гості Першої світової: знаменитості, які були в нашому місті            /І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 16 черв. – С.20

Бондарев І. Фортеця на Волоському тракті. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007. – 122с. –              («Моє місто» № 2)

Бондарев І. Холодне літо 68 року: Івано-Франківськ на фотографіях /І. Бондарев // Репортер. – 2010. – 16 верес.  –С.20
* * *
Станіславівська фортеця: зб. статей /Упоряд. І. Бондарев та З. Федунців. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. – 191с. – («Моє місто» № 26).

Публікація про життя і творчість
Монолатій І. Бравий вояка Іван пише історію Станіславова // І. Бондарев. Фортеця на Волоському тракті. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007. – С.3-6.