Справжня поезія – це велика школа життя й натхненна праця душі митця. Тоді вона – «неповторність», «безсмертний дотик до душі» (як писала Ліна Костенко).

Коли береш до рук створене авторкою й п’єш – не нап’єшся з цієї глибокої студениці. Відчуваєш, розумієш, проникаючи настроєм, образами, обріями й глибинами її слова, що так мовити може лиш зряче серце, чутливе, щедро обдароване, іноді просто жіноче. Вірші спонукають до добра й краси, вони, хоч і болючі часом, все ж оптимістичні, і в цьому також їхня краса і сила. Тим більше вартісне це, знаючи, що поетеса є прикутою до ліжка, несе терпіння. ЇЇ поезії здатні пробудити тих, хто спить, зупинити тих, хто в поспіху, вказати шлях для заблуканих, додати сили розгубленим. Видання книги є набутком в скарбниці українського слова, зокрема, сучасної української поезії.

Підвисоцька Л. Стукіт коліс: поезія /Л. Підвисоцька. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2011. - 252с.