Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.           (Іван Огієнко)

У 1997 році з ініціативи Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Указом Президента України 9 листопада, яке церква відзначає як день Преподобного Нестора Літописця, проголошено державним святом – Днем української писемності та мови. З нагоди свята в обласній бібліотеці для юнацтва презентовано розгорнуту книжкову виставку: 

«Наша мова – мова вічної землі,

 Наше слово – слово вічного народу».

День писемності – це повернення народові його духовності, історичної пам’яті. Це свято величі українського духу.

Нетлінний скарб століть – національна мова і література, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє.

Мова – віддзеркалює душу народу, його історію. Вона жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід. У слові – генетичний код нації. Воно є основою духовного життя народу.

Представлені на виставці статті добре знаних в Україні фахівців в галузі літературознавства, мовознавства, історії: Сергія Єфремова, Алли Коваль, Лідії Гнатюк, Оксани Бас-Кононенко, Степана Макарчука, Ярослава Радевича – Винницького, Василя Іванишина дають змогу читачам дізнатись про історію створення української писемності, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності. Доповнюють даний матеріал найвидатніші літературні пам’ятки українського народу: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Велесова книга», «Літопис Самійла Величка», «Галицько-Волинський літопис».

Обов’язок українців – зберегти й примножити цей духовний скарб, переданий нам у спадок  попередніми поколіннями. Маємо опікуватися долею української мови, інакше ми не можемо розвиватися як нація, бо, за словами Івана Огієнка, «Мова – серце народу: гине мова – гине народ».