Ті чорні дні голодомору,

Мов рана що не заживає,

Вони крізь час тривожать душу,

І спокою вона немає…

                                                 І. Нечесна

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. 86 років тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації – голодомор 1932-1933-го років.

З метою донести до молоді трагічні сторінки історії України, виховувати здатність кожного на скорботу та пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників, в обласній бібліотеці для юнацтва відбувся вечір-реквієм «Пам’ять закарбована у слові».

Завідувачка інформаційно-бібліографічним відділом Оксана Шинкаренко презентувала присутнім розгорнуту книжкову виставку «Чорний птах гіркої пам’яті: голодомор». Ознайомила з книгами українських літераторів, науковими дослідженнями, працями відомих західних істориків, які всебічно розкривають правду про геноцид проти українського народу, насамперед його штучність та спланованість.

Ірина Василівна Магрицька – доцент кафедри філології та перекладу Івано-Франківського науково-технічного університету нафти і газу, кавалер ордена княгині Ольги, ознайомила присутніх з своєю книгою «Врятована пам’ять», в основу якої покладено спогади очевидців наймасштабнішої трагедії ХХ століття – Голодомору – геноциду українського народу 1932-1933 років на території Луганської області.

На основі зафіксованих матеріалів – свідчень очевидців, створений фільм «Закляття безпам’ятства», другу частину якого присутні мали змогу переглянути і ще раз усвідомити та зрозуміти справжні причини і наслідки трагедії.

Пом’янімо сьогодні мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам сили й волі, мудрості й наснаги для зміцнення власної держави. І нехай світло запаленої свічки буде даниною тим, хто пішов від нас 1933 року.