Для українського народу з давна однією з основ матеріальної культури добробуту і достатку є - хліборобство: не було нічого важливішого в житті людини, ніж хліб, що займав чи не найголовніше місце в житті, обрядах та релігії. Тому, однією з найболючіших та найстрашніших сторінок нашого минулого є штучно організований Радянського владою Голодомор 1932-1933 років на території тодішньої радянської України. В світоглядній традиції українців це означало порушення найсвятіших духовних настанов та свідоме приречення народу на вимирання. Забути цей голодний терор не можливо й  тепер; це не про цифри чи дати, а про емоційний та духовний злам в житті всієї нації. Дослідники, які займаються історичними дослідженнями цієї теми, говорять про те, що часто розповіді очевидців настільки вражають, що навіть розум відмовляється коментувати або піддавати науковому аналізу усні, письмові матеріали. Адже це історія доль мільйонів українців розказана оповідачами-свідками, яка вражає своєю жорстокістю і цинізмом, безжалісністю до людей: родин, сусідів, друзів, односельців.

На вшанування пам’яті  всіх хто невинно загинув та постраждав у часи Великого Голодомору 1932-1933 років в Україні обласна бібліотека для юнацтва створила виставку-інсталяцію «Чорний птах гіркої пам’яті: Голодомор». На книжковій виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом. Заслуговують уваги ґрунтовне чотирьох томне дослідження «Український Голокост 1932-1933. Свідчення тих, хто вижив», книга О. Стасюка «Нариси про Голодомор», публіцистичне видання «Піст від диявола».

Гірка правда про часи Голодомору переконує нас що головною та незаперечною цінністю для нас, українців, є власна держава. Бо власний шлях до демократичних цінностей, боротьба за незалежний вибір свого майбутнього є гарантією того, що жах Голодомору ніколи не повториться.