До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею —
Це музика й пісня народу мого…
Вона — джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.
У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, — це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

                                                   В.Геращенко

Мова - найцінніший скарб століть, що поєднує нас із попередніми поколіннями. Невичерпне джерело духовності, милозвучна пісня душі. Вона сягає своїм корінням глибокої давнини, а  стараннями видатних геніїв  зміцнюється і розвивається впродовж століть.

9 листопада вшановуємо пам'ять  Нестора - літописця, а також, згідно Указу Президента України - це День української писемності та мови. Преподобний Нестор  - послідовник  Кирила та Мефодія, священнослужитель Києво-Печерської лаври, літописець. За дослідженнями вчених саме від нього починається писемна українська мова. Сучасну  ж літературну мову заснував І. Котляревський. На сьогодні українська мова налічує близько   256 тис. слів і є однією з найпоширеніших слов'янських мов у світі.

Для того, щоб наші читачі мали змогу зануритися у глибини історії рідної мови в обласній бібліотеці  для юнацтва  діє виставка-подорож ”Споконвіку було слово”. Мандруючи її розділами можна дізнатися як від слов'янських часів і до сьогодення розквітала українська мова. Хто стояв біля її джерела, а хто рятував від загарбницьких утисків. А  завдяки дослідженням із періодичних видань  вкотре переконатися, що наша мова воістину багата та неповторна.

Тож шануймо, плекаймо та оберігаймо українську мову для майбутніх поколінь. Адже, як зазначив  Олесь Лупій: “Мова – наш душевний код, даний нам від роду. А без мови наш народ не був би народом.”