Покуття – край, що споконвіку славився багатим чорноземом, яскравим одягом, гарною піснею та оригінальною говіркою, в якій збереглося чимало зворотів староукраїнської мови, взагалі, шаною до давніх народних традицій. Саме ця земля стала колискою для одного з найцікавіших новелістів української літератури, політика, громадського діяча – Василя Стефаника.

Отримавши освіту, маючи можливість жити безбідно йдучи протореною дорогою Василь Стефаник зробив інший вибір. Він взяв на себе тягар виборювати голос для бідного, простого люду. Без прикрас та романтизації писав він про реалії українського села та душевні муки українського селянина.

Зубожілим генієм закінчував земний шлях Василь Стефаник, але віри не втрачав. Самі вуста ворушили обітницю, мовлену ще замолоду: «Як безумний, бреду хмарою своєї фантазії. Сто раз розпускаю сили своєї душі, аби далекими світами відшукали мені щастя моє».